 Мешканка села Требухів Броварського району Лідія Федорівна Ромашевська воду, котра тече із кранів у її квартирі №2, що по вулиці Броварській №40, не із доброго дива, а спересердя давно вже "охрестила" корвалолом.
Тільки справжній, знаємо, лікує серце, а цей, із сільського водогону — постійно "смикає" нерви жінки, втім, як і багатьох тих її односельців, у кого вдома у кранах подібна вода. Варто її, скажімо, закип'ятити у чайнику, як вона мутніє, набирає близького до коричневого відтінку, що прямо вказує на вміст у воді надлишку заліза. Та й коли просто ставиться на відстоювання, то полишає на денцях посудин плями "іржі", дає осад, у якому, окрім заліза, як те підозрює Лідія Федорівна, доволі й іншої "хімії", що не на користь здоров'ю. Втім, це не єдина проблема сільського водогону…
Гласністю — проти дірявого водогону
Кожний обирає свої методи боротьби за справедливість. Депутат Требухівської сільради Л.Ф.Ромашевська вирішила, що "воювати" за якісну питну воду для села треба словом. І стала писати всюди листи із проханням допомоги селу, бо, як пояснює, зокрема, в листі до редакції нашої газети: "…у селі і районі немає кому допомогти вирішити це наболіле питання". А початок листа такий: "Населення села майже не забезпечене якісною питною водою. Водогін, протяжністю біля 55 кілометрів, побудований у шістдесяті роки із азбестових труб, вийшов з ладу. Жодного разу його капітально ніхто не ремонтував. Він знаходився на балансі радгоспу "Требухівський". Тепер його передали на баланс КП "Сервіс", у якого жодної копійки на ремонт немає".
Більш детально дізнаюсь чи майже все за водогін і не лише, вже приїхавши у село Требухів.
Сиджу в одному із кабінетів сільради із Лідією Федорівною і, такими ж, як вона, активними у громадській роботі депутатами сільради Раїсою Миколаївною Овдієнко, Любов'ю Іванівною Колесник, Ганною Григорівною Грінченко (сільський голова Володимир Анатолійович Васильєв, як вони повідомили, у справах за межами села). І от за цим імпровізованим "круглим жіночим столом" слухаю то розважливо-помірковані, то надто емоційні розповіді депутаток від народу про життя-буття своїх односельців, про рідне село, якому так хочеться доброї долі, а вона, наче сіра миша, шмиг та шмиг іншими дорогами. От про водомережі по селу. Вони старі, стверджують в один голос жінки, і давно вже вичерпали всі строки експлуатації. А тому раз по раз вибувають із ладу. Відтак село день-другий, а то й тиждень, півмісяця, місяць залишається без належної централізованої подачі води. Добре, якщо у когось у дворі є колонка чи то колодязь, або за двісті-триста метрів доброзичливі знайомі, котрі не проти впустити чужу людину у власний двір, щоб та набрала у відра води. Отак і мережать стежки "ходоки" за водою по селу, коли у власних кранах пусто. А ще часто вода тече у кранах тонесенькою цівкою — "краплями корвалолу". Якщо таке трапляється весною, влітку, то причин тут, як правило, дві: або знову десь порив на трубах водогону, або хтось із односельців щедро бере звідти воду для поливу городини у власних теплицях, на городах. Третя ж біда: одні тут споживають якісну воду, а інші — недоброякісну. Пояснення таке: здебільшого на приватний сектор вода централізовано подається із свердловини №1 глибиною понад 200 метрів. Тобто якість води із неї хороша. Тільки подавати із неї воду на все село нині не виходить із тієї ж причини, що старі водомережі технічно не готові до цього. Тож у п'ять двоповерхівок йде вода іншими трубами із свердловини №4 глибиною близько 80 метрів. От із неї і поступає в "меню" мешканців цих житлових будинків із водою залізо та ще бозна-що. Бо, як наголошували жінки: свого часу сільські поля поливалися водами Бортницької зрошувальної системи. Відтак вони переконані, що у нижніх водоносних горизонтах (саме на глибині до 40 — 80 метрів) знаходиться технічна вода, яку для пиття та приготування їжі вживати небезпечно. А якщо до цього додати, що через пориви труб у водогін просочуються ще й поверхневі води, надто у повені, зливи, то можна лишень уявити, що там тече внизу під землею у проіржавілих трубах водогону. "Чорнобильський коктейль", не інакше…Тому зовсім не випадково, вважають жінки, у місцевого населення почастішали онкологічні захворювання, що цілком можуть бути наслідком споживання недоброякісної води.
В ходу дерев'яні чопки!
Одними балачками, зрозуміло, ситий не будеш. На капітальний ремонт водогону треба чималі кошти, яких у місцевому бюджеті немає. Тому й пишуться листи всюди у пошуках тих, хто допоможе дати лад із водомережами. Тим часом на сесії сільради прийняли рішення про те, щоб кожний мешканець села, котрий користується централізованою подачею води, поставив у себе в квартирі чи то хаті лічильник. Буде лічильник — буде і економія, бо вже ніхто "цистернами" не виливатиме воду із водогону на власні городи, у теплиці. Рахуватимуть свої гроші…А буде економія води — буде її достатньо у всіх у кранах. Звичайно, коли не трапиться аварій на водогоні. Лідія Федорівна Ромашевська також називає "невеличким сонячним промінчиком" у вирішенні в селі проблеми із водою те, що не так давно на сесії сільради було прийняте рішення про вироблення кошторисної документації для капітального ремонту водогону. Втім, і тут "не вмер Данило — так болячка задавила": у сільраді немає коштів розпочати цю справу.
І про це вже почула особисто від сільського голови, який на хвильку заїхав у сільраду і збирався знову їхати у справах. Він, як зрозуміла, покладає сподівання на інвестора. Буде такий — буде і капітальний ремонт водогону.
Що ж думає про водогін директор місцевого КП "Сервіс" Микола Миколайович Пісьменюк? Як і всі: зачекався капітального ремонту. Бо є чимало аварійних ділянок на водомережі, які вкрай треба замінити новими трубами, бо пориви тут постійні. Зрештою, як і на решті водогону, який давно вже зачекався оновлення. Але і на поточні ремонти не вистачає коштів. Тож десь пориви на трубах "латають" зварювальними апаратами, а десь (хочете — вірте, хочете — ні) дірки "закривають" дерев'яними чопками. Хоча живемо не у середньовіччі, та бідність змушує йти на це. Тож залишається лише подивуватися, що в селі є хоч якийсь, а водогін.
Жінки похвалили Миколу Миколайовича: "Тому й є ще водогін, що він із своїми підлеглими днями не вилазить із розритих ям, траншей, де пориви на трубах. З ранку допізна їх ремонтує". До речі, і в день мого приїзду в село, як повідомив Микола Пісьменюк, вже було п'ять поривів на водомережі.
Хотіла побачити ці аварійні ділянки. Але зібрались темні хмари над селом, загриміло, заблискало і почалася злива, потоками води вкриваючи шляхи, хати, садки села. Де вже у такій стихії шукати ті ділянки…Тож вирішили їхати до Л.Ф.Ромашевської, яка наочно хотіла продемонструвати "батареї" посуду у ванній кімнаті, куди набирає воду "про запас", коли вона є у кранах. Переступивши поріг квартири, жінка, як само собою зрозуміле, промовила, торкнувшись вимикача: "Знову немає світла. У нас завжди так, коли гримить…" Потім пішла на кухню, взяла сірники і отак "по темному" при їх світлі ввімкнула кран у ванній. Вода була. Але чи не дощ підсобив, подумалось, що вона тече?
Бо після розмов про дірявий водогін, дерев'яні чопки на його дірках що тільки не додумається…
Що не робиться — на краще
Чи то дощ та грім над Требухівською сільрадою, чи то ще якісь інші причини, а все ж щось о тій грозовій порі змінило відношення до сільського водогону…Бо, коли ця стаття готувалась до друку, редакція отримала ось таку офіційну відповідь від сільського голови В.А. Васильєва:
"Запит депутата Требухівської сільської ради Ромашевської Л.Ф. до редакції газети "Київська правда" розглянуто. Повідомляємо наступне. Дійсно, система центрального водопостачання в с.Требухів побудована в шістдесятих роках, фізично та морально зношена, потребує капітального ремонту. В районі розроблена та затверджена Програма забезпечення населення якісною питною водою в достатній кількості на 2006-2010 роки, де виконавчим комітетам сільських рад рекомендовано на підставі районної Програми розробити та затвердити з урахуванням регіональних особливостей відповідні місцеві програми, вжити заходів щодо залучення в установленому порядку коштів підприємств і організацій, інших джерел фінансування для реалізації програми…
Але брак фінансових можливостей не дав змоги реалізувати відповідні заходи програми.
Требухівська сільська рада наразі віднайшла інвестора, який протягом 2011 року зможе профінансувати необхідні обсяги ремонтно-будівельних робіт по реконструкції системи водопостачання. В найближчий час буде складено дефектні акти на ділянки водопроводу, які потребують першочергового ремонту, розроблено кошторисну документацію, і роботи плануються виконати протягом 2011 року".
Мабуть, обійдемося без коментарів.
Галина ПРИХОДЬКО Київська правда
|
с.Требухів Броварського району Київської області
